Київський суддя ухвалював рішення на користь Міноборони РФ

Київський суддя ухвалював рішення на користь Міноборони РФ

Суддю Господарського суду Києва підозрюють у прийнятті рішення на користь міністерства оборони РФ.

Було встановлено, що ще у 2011 році країна-агресор залучила до підривної діяльності проти України тодішнього президента Віктора Януковича, прем’єр-міністра України Миколу Азарова та суддю Господарського суду Києва, а також керівників різних ланок судової системи.

Керівництво РФ розробило план, згідно з яким обороноздатність та збройні сили агресора мали фінансуватися коштом Державного бюджету України під приводом виконання рішення Господарського суду Києва про погашення неіснуючого боргу.

З цією метою у 2011 році міністр оборони РФ звернувся до керівництва України з листом про сприяння у погашенні заборгованості одного з суб’єктів господарювання на суму 405,5 млн доларів за поставлений природний газ ще у 1996-1997 роках.

Наша держава не мала жодного відношення до боргу комерційного підприємства і не могла нести за нього відповідальність. Проте колишні керівники країни у 2011 році почали заявляти в ЗМІ, що Україна має погасити вказану суму міністерству оборони РФ. Окрім того, був підготовлений лист до СБУ з проханням притягнути до кримінальної відповідальності керівника суб’єкта господарювання за нібито перекладання на державу цього боргу.

Намагаючись штучно створити підстави для прямого фінансування міністерства оборони РФ коштом українського держбюджету, високопосадовці залучили керівництво судової системи та суддю Господарського суду Києва для стягнення 405,5 млн доларів на користь РФ за неправомірним рішенням суду.

За розробленою фігурантами схемою, в серпні 2012 року до Господарського суду Києва міністерство оборони РФ подало позов до Кабміну про стягнення понад 3 млрд гривень з держбюджету.

Росіяни сподівалися на те, що ще у 2004 році тодішній прем’єр-міністр, а згодом президент України, обіцяв їм сприяти у виконанні цих судових рішень. Проте через відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем суддя мав відмовити у відкритті провадження у справі.

Щобільше, міністерство оборони РФ не надало до позову жодного доказу на підтвердження того, чому Україна має сплачувати цей борг. Однак суддя Господарського суду виніс незаконну ухвалу та переклав на відповідача обов’язок збирати та надавати докази у справі.

За цією ухвалою Кабмін надав копії листування між керівниками урядів України та РФ 1996 року. Вони були датовані ще до укладення суб’єктом господарювання угоди, по якій виник борг, тому ці листи не могли бути доказами як існування боргу, так і перекладання його на Україну. До того ж оригінали цих листів ніколи не існували, проте цей факт суд проігнорував.

Попри сплив строків позовної давності та відсутність гарантій держави за боргами підприємства, а також за відсутності доказів самого факту існування у 2012 році боргу підприємства за контрактами 1996-1997 років, суддя задовольнив позов міністерства оборони РФ та постановив стягнути з будь-якого рахунку бюджету на користь РФ понад 3,1 млрд гривень.

На виконання зазначеного незаконного рішення суду на користь РФ з України було стягнуто частину коштів. Після початку агресії РФ проти нашої країни та зміни керівництва держави, іншим суддею Господарського суду у 2014 році це незаконне рішення було скасовано, однак повернути безпідставно стягнуті в інтересах Росії гроші так і не вдалося. За даними слідства, ці кошти пішли на фінансування так званої "СВО".