Частина Арктики після "розгерметизації" викидає в повітря вуглець

Частина Арктики після "розгерметизації" викидає в повітря вуглець

В умовах кліматичної кризи, що загрожує планеті, вчені уважно спостерігають за найбільшими "сховищами" вуглецю на Землі — океанами, лісами, крижаними щитами та Арктикою. Результати нового дослідження виявились досить тривожними — дані свідчать, що одне з найбільших "сховищ" вуглецю на планеті розгерметизувалося і тепер викидає CO2, а не поглинає його, повідомляє Science Alert.

Нове дослідження було проведене міжнародною групою вчених під керівництвом Центру кліматичних досліджень Вудвелла в Массачусетсі. Результати їхнього аналізу показали, що понад третина арктично-бореальної зони (АБЗ), зокрема тундра, ліси й водно-болотні угіддя навколо Полярного кола, тепер виштовхують вуглець, а не поглинають його. Ба більше, вчені виявили цей зворотний процес і в інших частинах Арктики.

Вчені зазначають, що АБЗ загалом все ще вважається поглиначем вуглецю, як це було протягом тисячоліть, але зростання глобальної температури наражає на ризик деякі ключові регіони. За словами співавторки дослідження, екологині Анни Вірккала, нам терміново потрібно детальне моніторування, щоб зрозуміти, як йдуть справи в цих місцях.

Автори дослідження виявили, що багато північних екосистем все ще діють як поглиначі газу, але джерела та пожежі, на жаль, тепер нейтралізують більшу частину цього чистого поглинання, а також повертають назад ці давні тенденції.

Передбачається, що фактор вогню є вирішальним. Команда виявила, що лісові пожежі, в міру потепління планети, стають дедалі частішими та руйнівнішими в арктично-бореальній зоні. Статистика також показує: з урахуванням лісових пожеж, 40% АБЗ випустили більше вуглекислого газу, ніж поглинули за період з 2001 по 2020 рік. Для порівняння, якщо не враховувати лісові пожежі, цю тенденцію спостерігають на 34% територій.

Зазначимо, що аналіз вчених базується на даних високої роздільної здатності, зібраних із 200 станцій моніторингу вуглецю, відомих як мережа ABC Flux. Також дослідники використовували додаткові польові вимірювання, метеорологічну інформацію та комп’ютерне моделювання.

За словами іншого співавтора дослідження, еколога Сью Наталі, їхні з колегами результати змінювалися залежно від сезону. Влітку поглинач вуглецю АБЗ є найвпливовішим, із зеленішою рослинністю та великою кількістю фотосинтезу. Однак взимку незвично високі температури збільшують кількість ґрунту та органічних речовин, що взаємодіють з повітрям, що означає більший викид CO2, ніж зазвичай.

Дослідники зазначають, що така мінливість зовсім не дивна, оскільки Арктика є величезною територією з різноманітними екосистемами та кліматичними умовами. На щастя, тепер у нас є можливість відстежувати та картографувати вуглецеві процеси з просторовою роздільною здатністю.

Загалом, за період із 1990 по 2020 рік АБЗ у середньому більше була поглиначем вуглецю, ніж його джерелом. Це гарна новина, проте вчені стривожені вогнищами мінливості, особливо в тундрових регіонах. Ба більше, вчені вважають, що майже половина вуглецю, що зберігається в ґрунті на планеті, знаходиться в цьому регіоні.