Міфи і факти про трудову міграцію українців до Росії

Міфи і факти про трудову міграцію українців до Росії

Федеральна міграційна служба Росії 21 жовтня оприлюднила рішення, згідно з яким всі громадяни України, що знаходяться на території Росії, повинні протягом листопада 2015 врегулювати правовий статус свого перебування. 

З 1 грудня до порушників застосовуватимутьсяадміністративні заходи, включаючи заборону на в’їзд. Таким чином, припиняється дія введеного рік тому пільгового режиму перебування українців у Росії, коли термін автоматично продовжувався почергово кожних 90 днів.

Ці події викликали широкий резонанс в Україні та породили побоювання, пов’язані з можливим поверненням і виходом на вітчизняний ринок праці величезної кількості наших громадян, змушених виїхати з Росії. Називаються цифри до 4 млн потенційних мігрантів. Те, що факти повернення українців з Росії будуть мати місце, не викликає сумніву, але чи так вже велике буде їх кількість?

Чисельність українців в РФ завжди була великою. Це не тільки трудові мігранти, а й ті, хто приїжджає туди з діловою, туристичної, спортивної, культурної метою, з метою відвідування родичів. В останні два роки до їх числа додалися люди, виїхавши із зони бойових дій у Донбасі. За даними Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (заснованим на російській статистиці) в РФ за наданням статусу біженця чи іншими формами захисту звернулося близько 900 тис. Громадян України. Ці дані досить надійні, оскільки особи, які прибули із зони бойових дій, зацікавлені в отриманні відповідного статусу.

На осіб, які прибули до Росії з України в терміновому порядку у зв’язку з подіями в Донбасі, згідно з повідомленнями ФМС, нові правила не поширюються. Також нові правила навряд чи створять незручності для туристів, спортсменів та інших мандрівників. Тому сконцентруємося саме на трудових мігрантах, які якраз і схильні до ризику.

На жаль, точних даних про масштаби трудової міграції немає. Відсутність надійної статистичної інформації породило міф про її величезних масштабах. Довгий час без будь-якого наукового обгрунтування називалися цифри в 5-7 млн осіб і більше. За даними другого загальнонаціонального обстеження з питань трудової міграції, проведеного в 2012 році Держстатом України та ІДСД ім. М. В. Птухи НАН України на замовлення Міжнародної організації праці, в період з початку 2010 року по середину 2012-го, 1200000 наших співвітчизників у віці 15-70 років працювали або шукали роботу за кордоном. При цьому обстеженням охоплені особи, які виїхали за кордон до 2010 року і з тих пір не поверталися в Україну. Можна стверджувати, що загальнонаціональне опитування охоплює контингент короткострокових трудових мігрантів повністю, тоді як довгострокових - лише частково.

Реальна кількість трудових мігрантів можна оцінити на рівні2,0-2,5 млн осіб. Росія займає перше місце серед країн-реципієнтів по числу українських мігрантів, проте їх кількість постійно знижується. Якщо перше загальнонаціональне дослідження з питань трудових міграцій 2008 року зафіксована 710 тис. Українських трудових мігрантів у Росії, то друге (2012 року) - 511 тис.При цьому з незафіксованих дослідженням довгострокових мігрантів на Росію припадає мізерна частина: довгостроковими в основному є мігранти, працюють в країнах Південної та Західної Європи. У Росію, так само, як і в інші країни-сусіди (Польщу, Чехію, Угорщину), в основному їздять на короткий термін (на сезонні або разові роботи) з постійним возращением в Україні.

Кількість українських трудових мігрантів у Росії в 2008 році, згідно з консенсус-оцінкою російських експертів, склала близько 800 тис. Чоловік, що всього на 12,7% перевищує дані дослідження 2008 року. Цифри в 3-4 млн українських трудових мігрантів в Росії, періодично озвучувані російськими посадовими особами, не мають під собою ніяких підстав.

Дослідження трудової міграції свідчать, що міграція в Росію менш вигідна, ніж міграція в ЄС, до того ж умови праці українців у РФ помітно гірше, ніж у Євросоюзі. Спрямованість значної частини трудової міграції в Росію в період формування потоків заробітчанства була обумовлена відсутністю мовного бар’єру, безвізовим режимом, наявністю у багатьох громадян України родичів і знайомих в РФ.

Перші мігранти в країни ЄС по суті їхали на свій страх і ризик. Тепер же існують громадські організації українців у країнах-реципієнтах, що полегшує можливості здійснення поїздки, пошуку роботи, адаптації в приймаючій країні. Тому все більшу роль при виборі країни праці для працівників відіграє економічна вигода від міграції. А вона все частіше спрямовує трудові поїздки з України саме до Євросоюзу. Можливе ж погіршення відносин між Україною і Росією тільки посилить цей процес.

Таким чином, реальне число українських трудових мігрантів в РФ навряд чи перевищує 500 тис. Чоловік. З них близько 125 тис., За даними російської статистики, мають дозвіл на роботу, тобто, врегульований статус перебування. Таким чином, кількість осіб, схильних до ризику у зв’язку з новими правилами, становить менше 400 тис. Чоловік. Причому додавати до цієї кількості число членів сімей неправомірно, бо члени сімей короткострокових мігрантів в переважній більшості випадків знаходяться в Україні.

Отже, потенціал повернення з Росії - не наскільки мільйонів, а кілька сот тисяч людей. Це набагато менше, ніж, як мінімум, 1 млн. Внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій Криму і Донбасу. Звичайно, прибуття і такої кількості претендентів на робочі місця в Україні підвищить напругу на ринку праці, однак воно не буде катастрофічним для України. До того ж, як мінімум, частина цих людей спробує працевлаштуватися в країнах ЄС, так як заробітна плата в Україні не відповідає їх вимогам.
пише Олексій Позняк на НВ