Сценарії розпаду Росії. Що чекає на Україну?

Розвал Росії. Тут або-або. Якщо Росія протримається три роки, то розпадеться Україна, і навпаки.

Розглянемо найганебніший варіант – розпад України. Галичина і Буковина підпадають під вплив ЄС на основі прямого протекторату ЄС; або Польща і Румунія приєднає ці землі; або якась суверенізація типу ДНР і створення квазіреспублік, що не підконтрольні київській владі. Закарпаття – те ж саме ДНР типу Русинської республіки або приєднання до Угорщини чи Словаччини, чи поділ між ними.

Волинь і Рівне, звичайно, приєднаються до Галичини і відійдуть до симпатиків ЄС. А от решта території буде у фавориті Росії. Можливі варіанти від аналогу того ж ДНР до Малоросії в межах Росії або перерозподіл на області в межах Російської Федерації, що дуже зручний для імперії.

Це просто жахливо, що доводиться описувати цей варіант, але він цілком можливий. ЦІЛКОМ. Ймовірність розвитку такого варіанту лежить в державній владі. А її не цікавить що буде з Україною через рік чи два, головне – збагачення власних кишень. Прикро, панове, але так і є. І від правди не сховаєшся. У цьому весь трагізм ситуації. Головне для представників уряду – одержати зиск зараз, негайно, а в нинішніх умовах, в умовах війни це дуже просто.

Наприклад поставка найголовнішого – води та електроенергії в Донбас. Грошей звідти Україна не бере, поставляє безоплатно. Само по собі це вже неприпустимо, адже цим ми стимулюємо агресора. Але гроші за постачання цього звичайно йдуть, йдуть відрахування з бюджету. І де вони зникають? Питання риторичне… Але ми можемо знайти на нього відповідь. Вона лежить на поверхні. Просто визнавати це і карати винних – ніхто не хоче. Нікому це робити.

Якщо поставити на терези кому більше вигідний розвал України – уряду чи президенту, то, на мій погляд, все таки це матиме багато привілеїв для Кабміну. Якщо і є там якісь державники (що мало ймовірно), то вони повністю знецінюються можливими вигодами тимчасових економічних вигод, наприклад постачання енергії до Криму, чи постачання вугілля з Росії. Не можна виключати можливості, що РФ піде на втрати, тільки б Україна підписала договір про постачання їхнього вугілля чи електроенергії для Криму. У чому причина? Вона насправді дуже проста – це залежність від них і виконання для нас.

Розглянемо найрадужніший варіант для України – розпад Росії.

На думку Михайла Ходорковського, яку ми нещодавно розглядали в одному з моїх попередніх матеріалів, у РФ є шанс до 2017 року. В принципі це більш-менш влаштовує Україну, якщо проаналізувати спад цін на нафту.

Отже Росія розпадається за найскромнішими припущеннями на 30 держав.

Звичайно можливість війни України з п’ятою чи третьою частиною Росії відпадає, як і зникає саме питання війни як такої. Не буде її. Однозначно.

Аналізуючи розпад імперії після Жовтневого перевороту минулого століття, можливий варіант, що багато різних районів та областей Росії своїми голосуваннями в думах різних рівнів звернуться до України з проханням приєднати різні території різних утворень вже нової Росії до складу нашої держави.

І як ви думаєте якою буде наша відповідь? Тут і до ворожки не ходи…

Чистої води матеріалізм: населення Краснодарського краю – більше 5 млн мешканців. Припустимо, всі купили цукерки на суму 10 гривень. Це в місяць 50 млн гривень прибутку. Це вигідно президенту? Питання без відповіді.

Чи є в цьому зиск державі? Якщо за думкою багатьох політологів населення там - суцільна вата. Я, до прикладу, так не вважаю. Скрізь є думаючи люди, люди яких цікавить істина, люди, які вірять в себе, які шукають правду. Але кожен з нас схильний вірити в те, що йому нав’язують ЗМІ. В те, що транслюється зранку до вечора. І населення Росії у цьому плані не виняток. Воно просто попало під вплив і не можна його в цьому звинувачувати. Але маємо, що маємо. Мало думаючих людей там – і це факт.

При будь-яких виборах питання залишатимуться незмінні – митний союз, не вступ до НАТО, державність російської мови. Це вигідно для України? Це дає можливість до розвитку? Я вже не кажу про кордон зі Ставропольським краєм, Ростовською областю, Абхазією і т д. Скільки людей потрібно там тримати, який процент збільшення контрабанди, міграції, тероризму.

Для влади головне – прибуток власного бізнесу. В Україні це так. При чому тут розвиток, коли в місяць можна заробити 50 млн гривень для зверхника. Суто прагматичний розклад.

Думаю, що державна машина ще наламає дров. Дуже висока ймовірність такого перебігу подій. Також не радує те, що в цьому плані багато державників дотримуватимуть саме цього принципу – чим більше особисто для мене – тим краще. А це не припустимо для слуг народу. Вони мають дбати перш за все про своїх громадян. Про їхнє забезпечення, про їхній стан, прибуток і так далі. Чому так у Швейцарії до прикладу? Чому?

Головним критерієм приєднання території до України є самоіндетифікація громадян до нашого народу. Думається, що в межах Росії таких територій буде небагато. Вони то будуть. Але в переважній своїй меншості.

Варто зазначити, що це добре, інакше нас просто асимілюють російські «совки». До Європи і НАТО ми не наближатимемося.

Є варіант з приєднанням, наприклад, правобережжя Дону в Воронезькій області, історична частина Слобожанщини населена і на даний час українцями, та їх кількість менше 300 тисяч. Тим більше з півночі природний кордон – Дон.

Про великі території наразі не може йти мови. Потрібно розвивати те, що є.

Світлана Носата для ІП "Українські реалії"

Теги: Украина Россия