Валерій Зеленський пережив російський полон, але помер вдома: "Тіло згоріло за тиждень"

Валерій Зеленський пережив російський полон, але помер вдома: "Тіло згоріло за тиждень"

Валерій Зеленський, військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади з Сіверськодонецька, пережив 39 місяців російського полону, але його серце зупинилося менш ніж через місяць після обміну. 57-річний захисник, якого повернули до України 25 травня 2025 року, помер 16 червня. Донька Валерія розповіла, що його організм не витримав нелюдських тортур.

Про це пише «Суспільне. Донбас».

Життя, присвячене захисту

Валерій Зеленський мріяв про зустріч з родиною, про яку три роки думав, що вона в окупації, і встиг побачити очі коханої дружини. Це історія колишнього поліцейського, який став на захист України, сміливого командира, який потрапив у полон у перші дні повномасштабного вторгнення. Він пройшов через щоденні тортури в російських в’язницях.

Валерій Зеленський з донькою Валерією / © Суспільне

Донька Валерія згадує його слова: «Дітки, ми ніколи в житті не поїдемо до Росії». Він сам був переселенцем з дитинства, бачив різницю між українською та російською освітою, що сформувало його характер. Батько не став «хлопчиком для биття», а займався спортом, що дало йому дисципліну і витривалість.

Валерій був сильною особистістю, зовні та духовно. Його «ахіллесовою п’ятою» була сім’я — єдине, що могло його зламати. У Сіверськодонецьку, куди приїхав навчатися на хіміка-технолога, він зустрів свою дружину. Їхнє життя було наповнене романтикою, і це надихало всю родину.

Після роботи на «Азоті» він здійснив дитячу мрію, влаштувавшись «опером» до міліції, а потім — до поліції, де пропрацював шість років. Він був людиною, яка «сіяла зерна любові, добра, щастя», і залишав позитивний слід у серцях усіх, хто його знав. Навіть після трьох банкрутств у власному бізнесі (через порядність, як згадує донька) та служби звичайним солдатом Валерій зростав по службі, ставши старшиною, і заслужив повагу всіх.

Його харизматичне обличчя навіть стало обличчям рекламної кампанії 53-ї бригади в Сіверськодонецьку, чим пишалася вся родина.