Команда Яценюка хоче монополізувати гральний бізнес в Україні

Команда Яценюка хоче монополізувати гральний бізнес в Україні

Уряд докладає зусиль для легалізації грального бізнесу і передачі його мафіозним олігархам.

У новому 2016 році влада планує за рахунок легалізації азартних ігор в Україні наповнити бюджет країни, однак головні прибутки з галузі при цьому повинні монополізуватись кланом олігархів з кримінальним минулим. ІНФОРМАТОРвирішив дослідити проблемні положення нового законопроекту і відкрити головних лобіювальників закону про узаконення казино, “одноруких бандитів” та букмекерстві.

Як відомо, 2009 року азартні ігри на території України були заборонені урядом Юлії Тимошенко. Причиною цьому стало масове зростання криміналу та численні сімейні трагедії, які виникали після моментальної втрати гравцями шалених статків. Однак, як стало зрозуміло згодом, офіційно “заборонивши” гральний бізнес, мільярдні прибутки від нього цим кроком були просто виведені у “тінь”. Жорстка боротьба численних активістів навіть за часів Революції Гідності не змогли переломити нелегальний бізнес, який “кришували” численні чиновники та силовики.

Можновладці України намагалися довгий час легалізувати геймблінг, тим більше, що усі “господарі” цієї сфери входили до близького оточення родини Януковича. Парламентарі та публічні особи час від часу нагадували про необхідність повернення надприбутків під державний контроль, на що реагували головні речники мільярдерів: у 2013 році “Fobes” назвав цю сферу напрямом з найбільшою перспективою.

Нова влада також не проминула увагою цю сферу надприбутків, і у 2015-у році з вуст урядовців все більше почали говорити про про законодавче врегулювання індустрії розваг та легалізації спортивних ставок. Головним локомотивом цієї ініціативи став одіозний олігарх Леонід Юрушев – один з головних бізнес-партнерів і фінансових донаторів Арсенія Яценюка. В урядових кулуарах стверджують, що саме Юрушеву належить авторство законопроекту під назвою Закон №3632 “Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов’язань”. За переконаннями оточення прем’єра, закон врегулює правову діяльність грального бізнесу і може спрямувати небувалий потік надходжень до державної скарбниці. Міністр економіки Наталія Яресько неодноразово робила заяви і всіляко намагалася переконати у важливості цього кроку, а після того, як у Верховній Раді не погодилися його прийняти і відправили доопрацьовувати, вона видала промовистий спіч про важливість легалізації грального бізнесу. Публічно за легалізацію грального бізнесу і сам Арсеній Петрович, і як стверджують експерти, у держбюджеті за 2016-й рік Уряд заклав статті, які передбачають легалізацію бізнесу.

Вже відомо, що Національна служба у сфері азартних ігор буде знаходитись під контролем автора законопроекту – Леоніда Юрушева. Законопроект “Про азартні ігри в Україні” він писав з російського аналогу, який належить одіозному Герману Грефу (і який за допомогою закону захопив під свій контроль весь гральний бізнес Росії), однак його український колега вніс суттєві поправки на економічну кризу. Усі прописані вимоги до масштабних гравців ринку відносяться до контрольованих ним структур, які з 2009 року перебували у тіні. Відомі і готелі, у яких пропонують легалізувати гру у казино – належні тому ж Юрушеву готель класу люкс InterContinental у центрі Києва, п’ятизірковому готелі Fairmont Grand Hotel Kyiv на набережній Дніпра, в аеропорті “Бориспіль”, який він разом із Арсенієм Яценюком захопив за 2014 рік. За інші два готелі поки що ведуться торги.

Головним “оператором” і фактичною контролюючою структурою грального бізнесу в Україні стане належна Юрушеву ж компанія “PariMatch” (http://www.parimatch.com/), яка попри офіційну заборону бурхливо розвивала свою діяльність як в Україні, так і за кордоном. В одному лише Києві діяли і діють букмекерські контори та онлайн-казино “PariMatch”, зокрема – у готелі “Хрещатик”.

Про те, яку вагому роль Леонід Юрушев та Арсеній Яценюк відвели запланованій легалізації грального бізнесу свідчить хоча б той факт, що у червні 2015 року “Парі-Матч” став титульним спонсором Української прем’єр-ліги (УПЛ) – елітного футбольного дивізіону країни, підписавши контракт на суму 43 млн гривень (близько $1,7 млн) на два найближчі сезони. При цьому на презентації заходу перед публікою постав головний заступник Юрушева – офіційний власник контрольного пакету акцій “Парі-Матч” Едуард Швіндлерман. До цього цей бізнесмен був взагалі непублічним і про його існування майже ніхто не знав. Експерти галузі вважають його одним із “сірих кардиналів” індустрії беттингу на території пост-СРСР. У минулі роки Швіндлерман був тісно пов’язаний з бізнес-імперіями Віктора Медведчука та братів Григорія та Ігоря Суркісів. При цьому, після заходів Ю. Тимошенко переоформили ліцензії своїх компаній під іноземну юрисдикцію (у офшорних зонах Мальти, Гібралтару, Кюрасао і т.д.), і діють офіційно звідти.

Про те, якого розмаху набула бізнес-імперія Юрушева і Швіндлермана свідчить недавній скандал у США, де затримали і посадили двох підлеглих Швіндлермана – фінансистів Анатолія Голубчика та Вадима Тринчера. Нині вони відбувають покарання у в’язниці за шахрайство у великих розмірах. Разом з тим “ПаріМатч” отримала ліцензію у Великобританії.

Зрозуміло, що якщо поданий до Верховної Ради законопроект про легалізацію грального бізнесу в Україні приймуть, уся галузь буде захоплена кланом Арсенія Яценюка і структурами Леоніда Юрушева, які як державна структура розгорнуть агресивне просування свого бізнесу, мета якого – швидко та ефектно спустошити гаманці українців. При цьому левову частку від отриманих заробітків залишаться у руках відповідних закладів, тоді як надходження до бюджету планують отримувати за рахунок українців-ігроманів.

Головним лобіювальником грального бізнесу в українському парламенті став скандально відомий депутат Віктор Романюк – очільник міжфракційного депутатського об’єднання “Депутатський контроль”, “уславлений” просуванням брудних і явно корупційних законопроектів. До цього він просував у Верховній Раді закон про легалізацію проституції. Зараз його головним завданням стало доручення Арсенія Петровича – переконання народних обранців у підтримці законопроекту про гральний бізнес.

Відтак, після детального вивчення законопроекту “Про азартні ігри в Україні“, експерти назвали головні причини того, чому ця законотворча ініціатива буде згубною для держави. Найголовніша загроза, яку він містить у собі, це пропозиція дозволу проводити усі види азартних ігор, у тому числі ігор на гральних автоматах, у мережі інтернет, букмекерських парі, покері. При цьому, для ряду ігор не встановлюються територіальні обмеження (покер, букмекерські контори, інтернет), що може викликати стрімке поширення азартних ігор в країні, стрімке залучення широких верств населення в азартні ігри (це агресивний бізнес, який радикально залучає у сферу нових “клієнтів”). Фактично, законопроект дозволяє масштабно і безконтрольно розвивати цю галузь прибуткового бізнесу, що просто перекачає великі суми заощаджень із сімейних бюджетів на рахунки ділків.

Окрім цього, урядовий законопроект містить ряд норм, а також ризики запровадження корупційних проявів та можливого шахрайства у сфері грального бізнесу. При цьому, проект в більшості не вирішує заявлених завдань: запровадження ефективного державного регулювання у сфері грального бізнесу, забезпечення прав і законних інтересів громадян, розвиток готельної індустрії та туризму.

Низка ж статей законопроекту взагалі суперечить діючому в Україні законодавству. Так, статті 8, 24, 49, 50, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 66 суперечать нормам Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” від 02.03.2015 № 222-VIII. Статті 7, 8, 18, 19, 51 суперечать нормам Законів України “Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001 № 2406-III, “Про стандартизацію” від 05.06.2014 № 1315-VII та “Про акредитацію органів з оцінки відповідності” від 17.05.2001 № 2407-III. Крім того, проігноровані вимоги законодавства України у сфері криптографічного захисту інформації та електронного документообігу.

У пропонованому законопроекті взагалі відсутнє поняття “електронна печатка” та норми, пов’язані з її накладанням програмно-технічними засобами, що робить неможливим формування електронних документів, передбачених статтею 10 законопроекту, оскільки Закони України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003 № 851-IV та “Про електронний цифровий підпис” від 22.05.2003 № 852-IV передбачають накладання на електронний документ (по аналогії з паперовим документом) електронних підписів керівника та головного бухгалтера підприємства, а також електронної печатки підприємства.

При цьому згідно запропонованих пунктів, передбачається введення виключно “міжнародної сертифікації” на відповідність визначеним Уповноваженим органом “міжнародним стандартам” та вилучення із тексту законопроекту вимог щодо криптографічного захисту і необхідності створення комплексної системи захисту інформації та вилучення із тексту Держспецзв’язку як органу, уповноваженого на такі перевірки, дозволяє організаторам азартних ігор здійснювати свою діяльність безконтрольно на несертифікованому належним чином гральному обладнанні.

Як бачимо, ці “неузгодження” з чинним законодавством прописані для того, щоб бізнес контролювався із закордонних центрів і знімав відповідальність з “наглядачів” за прибутковим бізнесом, які будуть перебувати в Україні.

Окремий ризик становить відсутність дозволеної межі суми ставки. Якщо вона відсутня, це зі ще більшою вірогідністю впливає на розвиток такої хвороби, як ігроманія. Наприклад у РФ у всіх автоматах є межа ставки, що не перевищує 200-1 000 рублів. Якщо у людини присутня ігрова залежність, то це обмеження дає шанси зберегти її гаманець. А згаданий законотворець навпаки передбачає, щоб ігромани максимально спустошували свої гаманці.

Згідно законопроекту передбачається, що буде створений уповноважений орган – Національна служба у сфері азартних ігор. Вона матиме статус центрального органу виконавчої влади. Декларується, що регулятор муситиме впровадити електронну систему державного моніторингу. Вона контролюватиме у режимі реального часу діяльність у сфері азартних ігор (ставки, виграші, виплати, розрахунки з гравцями). Служба також видаватиме ліцензії на проведення азартних ігор в Інтернеті.

Передбачається, що організатором азартних ігор може бути виключно юридична особа, яка була заснована і здійснює діяльність на території України і розмір статутного капіталу якої становить щонайменше два мільйони євро.

На ринку лотерей діятиме єдиний оператор, якого визначать на конкурентних засадах. Вартість ліцензії на проведення лотерей, яка видаватиметься за результатами конкурсу на 10 років, не визначено. До участі у конкурсі будуть допускати тільки тих юридичних осіб, які проводили лотереї впродовж щонайменше п’яти років, і мають міжнародний досвід з проведення лотерей щонайменше у трьох іноземних державах, обіг яких за п’ять років становить щонайменше три мільярди євро. Оператор лотерей зможе надати іншій особі (субліцензіату) право проводити окремі лотереї.

Організація і проведення азартних ігор в казино дозволяється виключно у спеціальних гральних зонах. Такими визначили будівлі, у яких розташовані готелі категорії “чотири зірки” або “п’ять зірок” з номерним фондом щонайменше у двісті номерів у Києві і щонайменше у сто номерів у всіх інших населених пунктах і поза межами населених пунктів а також місця очікування у міжнародних аеропортах.

Щорічна вартість ліцензії для казино у Києві становить один мільйон євро, 600 тисяч євро у населеному пункті з чисельністю населення 500 тисяч осіб і більше; 300 тисяч євро у населеному пункті з чисельністю населення менш ніж 500 тисяч осіб і за межами населених пунктів. Для онлайн-казино ліцензія коштуватиме 1,5 мільйона євро. Букмекерську діяльність дозволено у букмекерських конторах та Інтернеті.

Відтак, як бачимо, законодавча ініціатива Уряду Арсенія Яценюка усіма пунктами структурована так, що після легалізації уся сфера грального бізнесу в Україні повністю перейде під контроль структур Леоніда Юрушева і буде сприяти розвитку його бізнес-імперії, з якої годується і сам прем’єр. Однак, у запропонованій формі законопроект покликаний не нормалізувати цей бізнес, щоб між пристрастю гравців і структурами, які заробляють на їх азарті склалась рівновага, яка убезпечуватиме українців від раптового зубожіння, урядова схема навпаки намагається закріпити усі форми розпалення неконтрольованості у ігроманів, при цьому, структури прогнозується ліцензувати за явно корупційними схемами за кордоном.

За висновками експертів, легалізувати гральний бізнес в Україні треба, але зробити це в цивілізований спосіб і так, щоб держава і відповідно держбюджет максимально отримували прибутки від цього. Скажімо, узаконені казино бажано розміщувати розосереджено по усій країні, бажано у віддалених від обласних та районних центрах місцях, де перспективно розвивати захист природи та екологічний туризм. Подібна стратегія наповнить місцеві бюджети великими фінансовими вливаннями. Наприклад, доволі успішними б були подібні проекти в Закарпатті, Львівській та Волиніській-Рівненській областях, де громадянам із сусідніх країн ЄС буде швидко і зручно добиратися до центрів по типу Лас-Вегасу. Це дасть потужний поштовх не лише для інвестицій, а й розвитку інфраструктури та туристичного бізнесу.

Водночас, розташування у доволі віддалених місцях від населених пунктів подібних центрів грального бізнесу встановить певну фінансову межу для ігроманів – гроші на далеку поїздку також потрібно буде роздобути. Окрім цього, сфера ігрового бізнесу повинна чітко контролюватися державою, щоб увесь цей космічний потік грошей ішов не на рахунки олігархів, а чесно оподатковувався, за рахунок чого насправді б поповнювався бюджет.

Можна стверджувати, позитивні зміни і редагування від Уряду у цьому законопроекті навряд чи відбудуться, адже закон і “реформу” розробляли для одного гравця – фактично для команди Арсенія Яценюка загалом, і Леоніда Юрушева зокрема. Попри наочну очевидність цього факту вже нині зрозуміло, що для прийняття закону про азартні ігри в Україні задіють надпотужні ресурси, адже мета і ставка у цій грі команди прем’єра занадто висока, щоб поступитися.

Довідка ІНФОРМАТОРа:

Леонід Леонідович Юрушев нар. 1946, — український підприємець татарського походження, засновник банку “Форум”, власник девелоперської компанії “Ярославів Вал” і компанії ТОВ “ТВП “Скандинавія” з продажу морепродуктів, співвласник Кременчуцького сталеливарного заводу. Має чималі активи у деревообробній галузі. Володіє часткою Крюківського вагонобудівного заводу. Загалом Л. Юрушев повністю або частково володіє ще 15 компаніями, зокрема, фондом “Унібудінвест”.

У молодості Юрушев був соратником колишнього президента футбольного клубу “Шахтар” Ахатя Брагіна, входив до “Єнакіївської групи”, у складі якої він займався операціями на валютному ринку. Після смерті Брагіна у жовтні 1995 року, змушений покинути Україну, протягом п’яти років прожив у Відні і отримав австрійське громадянство. Згодом наближеним до вузького оточення Віктора Януковича.

Значну увагу бізнесмен приділяє політиці і комфортно уживається з усіма режимами. ЗМІ називають його головним донором Арсенія Яценюка. Останній не заперечує інформацію, що Леонід Юрушев спонсорував його виборчі кампанії. Мабуть, історія їх співпраці має банківські корені – Яценюк, як і Юрушев, довгий час працював у банківському секторі.

Леонід Юрушев входить до рейтингу найбагатших людей України: у 2011 році в рейтингу журналу “Фокус” посів 22 місце зі статком $ 978,9 млн. У 2013 році “Фокус” оцінив стан Леоніда Юрушева в $ 1,027 млрд. (17 місце рейтингу “200 найбагатших людей України”).

Сергій Вакула
для ІНФОРМАТОРа