Секрети лікарняних фондів

Секрети лікарняних фондів

Полтавські активісти виявили, що з 16 млн. грн, які люди здають до офіційних медичних фондів, лише 16% доходить до лікарень.

Напевне не одну людину дратують хлопчики-дівчатка, які останнім часом заполонили своїми прозорими скриньками вулиці міст, настирливо вимагаючи долучитись до благодійності. Кидає небагато хто, головна причина: ніхто не знає, куди насправді підуть гроші.

Однак вуличних «менеджерів» можна просто не помічати. Тим часом від порад «поділитись» з офіційною медициною відбитись набагато важче, якщо взагалі можливо. «У нас немає бинтів-ампул-плівки, тому ось рахунок благодійного фонду»,- пропозиція із серії, від якої важко відмовитись.

Журналістів завжди цікавило, скільки грошей збирають лікарі за допомогою «неформальних платежів». І от врешті знайшлась можливість вгамувати свою допитливість. Щоправда, на прикладі одного міста, але, гадається, ситуація є подібною у всіх регіонах.

Отож. Полтавське ГО «Інститут аналітики і адвокації» провело соціологічне дослідження щодо того, як у 2012 році полтавці «дякували» лікарю. Результати – вражаючі. Звісно, у тому, що 43% мешканців міста бодай раз фінансово мотивували лікаря – нічого дивного немає. Ця цифра могла би бути й більшою. Більш цікавою є кількість грошей, яку витрачали полтавчани, і скільки коштів доходило до призначення. Річ у тому, що на прохання активістів, респонденти чітко розмежовували платежі в медичні благодійні фонди із оплатою «в кишеню лікарю».

Виявилось, що протягом року ці фонди зібрали близько 16,4 млн грн. Разом із тим до лікарень дійшло лише 2,6 млн. грн. – тобто 16%. Останню цифру активісти отримали, опитавши адміністрації закладів.

Тобто все виглядає, як «хлопчики-дівчатка» зі скриньками, тільки на вищому організаційному щаблі. Річ у тому, що благодійні фонди повинні витрачати на своє адміністрування лише 20%, решта 80% повинні скеровуватись власне на те, на що збирались гроші. Тільки не розповідають ні фонди, ні люди зі скриньками, скільки вони зібрали і на що витратили – пожертви ж добровільні.

Взагалі-то, куди йдуть гроші від благочинної діяльності відомо: це всякого роду бонуси головним лікарям, заввідділенням, контролюючим органам і чиновникам. Тобто всім, від кого залежить безперебійне функціонування системи.

Відтак головне питання, на яке намагаються відповісти сьогодні полтавські активісти – що зробити, аби схему розвернути в правильний бік. Якщо її знищити повністю, то лікарні втратять навіть ті кілька мільйонів, які до них доходять, якщо прикріпити до кожної лікарні свій фонд – корупція стане просто дещо різноманітнішою.

Поки що полтавчани схиляються до того, щоб законодавчо змусити благочинні фонди розкривати свої видатки. Хоча, можливо, є й інша ідея. Пишіть у коментарях – колективний розум часто буває ефективним.

А вирішивши цю проблему, можна братись і за іншу. Адже за тим же дослідженням ГО «Інституту аналітики і адвокації» протягом одного року мешканці Полтави здали лікарям «у кишеню» понад 100 млн. грн. (разом із благочинними внесками – 120 млн. грн.). А офіційні бюджетні асигнування на медицину склали – 190 млн. Це при тому, що в Полтаві живе 300 тисяч людей. А пацієнти дофінансовують лікарів по всій Україні.

Олексій Шалайський, «Наші Гроші»