Історія дня: Як агробізнесмени комбайнерів шукали

 

Двоє з шести відмовилися навіть обговорювати можливість працевлаштування, коли дізналися, що їх на два тижні відправлять на навчання в іншу область. "На два тижні? Нє, у мене корови, свині, дружина, діти - не поїду". Неначе безробітній дружині і дітям відсутність тата впродовж двох тижнів важливіше ніж 12 000 гривень мінімум щомісяця. Але це справа кожного.

 

 

Залишилося троє. Всі вони на курсах були здивовані, що в техніці стоїть система навігації і контроль витрат палива. Тобто не обдуриш. Як само собою це не сприймається, трактористи це сприймають, що їх гнобитимуть: "Пани селян за рабів та ідіотів тримають".

 

Тепер цих трьох переучують щоранку лізти в трактор не в куртці, в якій корівник чистили, а одягати комбінезон-уніформу. Вранці та після обіду видається по півторалітровій пляшці мінералки. В обід привозять з кухні підприємства харчування в розрахунку 900 ккал на порцію. Тормозки з борщем від дружини, як і раніше "випадково" розливаються всередині салону.

 

Один з цих трьох недавно вкрав недавно каністру з хімікатами вартістю близько 1000 доларів. Служба безпеки таки знайшла злодія і каністру. На питання: нафіга красти при такій зарплаті, працевлаштована особа відповіла: "Мммммм ... я читав, що в Києві зарплати по 30 тисяч, а ви нам, селянам, мало платите, це була б компенсація". Заклики до логіки, що в окрузі трактористи більше шести тисяч не отримують, ефекту не дали.

 

Від себе додам. Справді бідних, які потребують опіки людей, які не виживуть без сторонньої допомоги, зовсім небагато. Найчастіше бідність - свідомий вибір кожної людини. Вибір страждати, мучити своїх рідних, жаліти себе, але не брати відповідальність за своє життя в свої руки. Це неприємні слова, але це правда.

 

Можливості є завжди. І не тільки в Америці, в будь-якій країні, навіть найбіднішій. Використовуйте їх.

 

http://ipress.ua/