Герой із Сумщини віддав життя в боях за Україну

Герой із Сумщини віддав життя в боях за Україну

1 грудня 2024 року на Донецькому напрямку в боях із російськими окупантами загинув боєць Сил спеціальних операцій Збройних сил України Сергій Дудченко. Захиснику України було лише 43 роки.

Його рідні та близькі поділилися спогадами про Сергія, яким він був у мирному житті та на полі бою. Чоловік запам’ятався як люблячий сім’янин і вірний побратим.

Сергій Дудченко народився в смт Низи Сумської області. З початком повномасштабного вторгнення він без вагань приєднався до територіальної оборони, очолив місцевий блокпост, а пізніше поповнив ряди ССО.

Він побував у найгарячіших точках фронту, беручи участь у боях на Запорізькому, Бахмутському, Авдіївському, Курахівському напрямках. За бойові заслуги його нагородили Золотим Хрестом.

Дружина Сергія, Дар’я, згадує, що він був люблячим чоловіком і батьком.

"Ми зустрілися і відразу почали жити разом. Наші 8,5 років – це дуже мало. За ці роки я дізналася, що таке справжня сім’я та люблячий чоловік, який оберігає і підтримує. У нас два сини: старший Даня – від першого мого чоловіка, а молодший Тимофій – від Сергія. Але він завжди говорив, що Даня – це його син, і ніколи не розділяв дітей", – розповіла жінка.

Сергія також залишила донька від першого шлюбу, Діана. "Він завжди хвилювався за всіх трьох і піклувався про них. Сергій був дуже хорошим батьком, ніколи не ображав своїх дітей", – згадує дружина.

Для Дар’ї бойові завдання Сергія були справжнім випробуванням, а він навіть у важких умовах на Авдіївському напрямку казав, що ніколи не покориться ворогу. Після боїв під Авдіївкою його перевели на Запорізький напрямок, де він отримав поранення. Після реабілітації повернувся на Донецький напрямок.

Там у Сергія не було вихідних, але він завжди підбадьорював дружину, обіцяючи, що вони зустрінуться, як тільки з’явиться вільний день.

"4 грудня він мав нарешті приїхати у відпустку, ми всі дуже його чекали, рахували кожен день. Але 1 грудня зранку він не виходив на зв’язок, мої повідомлення не доходили, і моє серце одразу відчуло, що щось не так. Його слова "Я повернусь додому живим" заспокоювали мене, але потім я почала дзвонити його побратимам. Вони не знали, як повідомити мені про його загибель. Пізніше мені подзвонив командир і сказав найстрашніше. Після цих слів у мене ніби все зупинилось, я не могла повірити в це", – згадує дружина.

Сергій був не лише чудовим батьком для своїх дітей, але й замінив батька племінниці Поліні.

Дівчина поділилася спогадами про дядька: "Після смерті мого батька він завжди був поруч зі мною, на нього завжди можна було покластися, він навчав мене бути сильною і не здаватися. Мій дядько пішов на війну з перших днів повномасштабного вторгнення, не вагаючись, розуміючи, що кожен день важливий для захисту близьких і нашої країни. Це не просто втрата для родини, це біль, який не можна виміряти словами. Він був і залишиться моїм Героєм".

Про брата розповіла й мама Поліни Наталія.

"Серце стискається від болю. Не хочу вірити, що тебе вже немає з нами. Ця втрата – немов розрив, який не можна заповнити. Ти був для мене опорою, завжди був поряд, готовий прийти на допомогу. Ти – Людина з великої літери, ти – Герой! І не лише тому, що став на захист нашої землі, а і через твою доброту, відданість родині, любов до життя та прагнення робити світ кращим", – поділилася болем сестра Сергія.

Вона розповіла, що він дуже любив життя і був справжнім патріотом.

"Ти пройшов цей шлях мужньо і гідно. Твоя мужність, сила духу та відданість обов’язку надихали всіх навколо. Брате, твоя жертва ніколи не буде забута. Ти віддав своє життя за нас, за наше майбутнє, за нашу свободу. Ти завжди залишатимешся в наших серцях, поки ми живі", – додала вона.

Один із побратимів описав Сергія як "людину-позитива".

"Завжди зустрічав усіх із посмішкою й гострими жартами. І постійно сміявся. Особливо любив підколювати мого командира Вадима. Спостерігати за тим, як вони стібуть один одного, можна було весь день. І це не набридало. Але 1 грудня Сергій загинув. Вадим отримав важкі поранення й втратив частину лівої руки, правої ноги та залишився без очей… Вадима ще чекають операції, протезування та довга реабілітація, а Сергія вже не повернеш…" – написав захисник на сторінці Walking the Earth у Facebook.

Він закликав українців подякувати захиснику за його вибір.

"За те, що не дав ворогу захопити Суми на початку війни та до останнього подиху стримував просування цих потвор на Донбасі. За те, що ніколи не опускав руки й завжди був готовий вчитися чогось нового. За приклад справжнього чоловіка, який без роздумів став на захист своєї родини та трьох дітей від навали озвірілих потвор, які прийшли сюди вбивати та знищувати все, до чого можуть дотягнутися. Я хочу, щоб ви подякували йому за те, що він був. І підтримали його родину. Честь було знати тебе, друже! Ми помстимося!" – з болем написав побратим.