48 країн світу вже обмежили експорт брухту

48 країн світу вже обмежили експорт брухту

38% з них ввели часткову або повну заборону на експорт.

Запровадження обмежень на експорт брухту стає популярним інструментом економічної політики, враховуючи обмежену доступність брухту та зростаючий попит на нього в умовах декарбонізації металургійної галузі. Станом на кінець березня 2025 року 48 країн світу запровадили 75 обмежень на експорт брухту. Тому звично, що одна країна може мати більше одного обмеження на експорт брухту.

Наприклад, Бурунді заборонила експорт брухту за межі Східноафриканського співтовариства, тоді як решта постачань обкладаються експортним митом. Схожа ситуація спостерігається в Казахстані, який заборонив експорт брухту за межі Євразійського економічного співтовариства і залишив експортне мито для інших постачань.

Навіть у ЄС може бути більше одного обмеження на експорт брухту. У березні 2024 року Європейська Рада ухвалила зміни до Регламенту про перевезення відходів (Waste Shipment Regulation), які обмежують експорт безпечних відходів, зокрема брухту, до країн, що не входять до ОЕСР. План дій ЄС щодо сталі та металів (EU Steel and Metal Action Plan), затверджений у березні 2025 року, передбачає, що Європейська Комісія до 3-го кварталу 2025 року розгляне можливість запровадження додаткових обмежень на експорт брухту.

27% введених обмежень – це мита. Процедури ліцензування займають таку ж частку. Мита вважаються досить гнучкими заходами, тому вони використовуються частіше, ніж заборона експорту (25% введених обмежень). Водночас 38% країн, які обмежили експорт брухту, ввели часткову або повну заборону на експорт як один з інструментів.

На практиці обмеження на експорт брухту діють тривалий час – їх скасування є рідкісною ситуацією. Країни продовжують обмеження на новий період або замінюють заходи іншими. Наприклад, у січні 2024 року Об’єднані Арабські Емірати запровадили експортні мита замість заборони на експорт брухту.

Існують різні причини для введення обмежень на експорт брухту. По-перше, країни прагнуть забезпечити достатні постачання брухту для внутрішніх потреб, особливо враховуючи важливість брухту для декарбонізації металургійної галузі. Доступні ціни на брухт є необхідною умовою для підтримки конкурентоспроможності місцевої «зеленої» металургії. Введення обмеження на експорт брухту також може бути дзеркальним заходом, щоб зрівняти умови роботи з країнами, які вже ввели аналогічні торгівельні бар’єри.