Івано-Франківщина провела в останню путь Героя, старосту Дитятина Миколу Клюбу

На Івано-Франківщині попрощалися зі старостою села Дитятин Миколою Клюбою. Він став головою Дитятинського старостинського округу вже після того, як брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО на Донбасі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Микола вирушив на фронт добровольцем. Останній бій він прийняв 6 жовтня, а побратими дві доби не могли забрати тіло воїна. Про прощання з Героєм повідомило "Суспільне Івано-Франківськ".

За інформацією видання, прощання з Миколою Клюбою відбулося в Дитятині Більшівцівської громади у вівторок, 14 жовтня. Сотні людей прийшли віддати останню шану старості, який взяв до рук зброю, щоб захистити Україну.

Брат захисника, Василь Клюба, який також захищає Україну в лавах Збройних сил, розповів "Суспільному", що Микола ще 10 років тому, у 2015 році, брав участь в АТО на Донбасі. Повернувшись додому, він займався громадською діяльністю, а згодом очолив Дитятинський старостинський округ.

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Микола Клюба практично з перших днів повернувся на фронт.

До лав Збройних сил України Микола Клюба мобілізувався добровільно. Він служив у гранатометному взводі 3 батальйону 115 окремої механізованої бригади ЗСУ.

Загинув воїн 6 жовтня 2025 року в стрілецькому бою з російськими окупантами на Лиманському напрямку. Побратими змогли забрати його тіло лише через два дні.

"Він справді був людиною, у серці якої жив патріотизм і вольовий дух. Його ніхто ніколи не змушував іти на війну, ніхто не призвав. Він пішов сам, бо цього хотів. Він мріяв жити в цьому селі, дбати про нього, розвивати його. І він це робив. Він був надзвичайно доброю і щирою людиною. Дуже шкода", — розповіла про воїна його сусідка Леся Порцина.

На похорон приїхали побратими військовослужбовця, зокрема офіцер 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади Юрій Теслюк. Чоловік поділився зі "Суспільним" спогадами про першу зустріч із Миколою Клюбою.

"Запитав у Миколи: "Який у тебе позивний?". А він відповів: "Староста". Я здивувався: "Як це? Що за староста? Чому староста?". Він пояснив: "Староста. Ти що, не знаєш, хто такий староста? Я був старостою, тому мій позивний — "Староста". Я навіть здивувався: "Як це, староста, і тебе забрали?". А він каже: "Мене не забрали, я сам пішов". Як боєць, як військовослужбовець — це людина з великої літери, яка завжди підтримувала своїх побратимів, була готова в будь-який момент стати на захист. Микола був дуже зібраним, відповідальним, позитивним і веселим", — розповів Теслюк.

Побратим поділився, що спочатку Микола Клюба служив піхотинцем, а згодом перевівся до гранатометного взводу.

"Зараз ми перебуваємо на Лиманському напрямку. Це складний напрямок, лінія фронту постійно змінюється — щодня рухається то трохи вперед, то трохи назад. Гранатометники — це не піхотинці, але в будь-який момент можуть ними стати. Так сталося з Миколою. На позиції йому довелося прийняти стрілецький бій, і він його прийняв. Мужньо прийняв і загинув у цьому бою", — зазначив Теслюк.

Брат полеглого воїна, Василь Клюба, розповів, що вони з Миколою служили в різних підрозділах, але завжди намагалися знайти можливість хоча б ненадовго зустрітися.

"Остання наша зустріч була 30 вересня перед святом Дня захисників України. Ми зустрілися на п’ять хвилин, випили кави, як завжди. А 6 жовтня командир його взводу повідомив мені, що Микола загинув. Я дуже вдячний командирам Миколи, побратимам, які змогли забрати його тіло, хоча це було надзвичайно небезпечно. Дві доби не могли забрати тіло. Думаю, його достойно поховали, відправили в кращі світи. Він цього заслужив", — сказав Василь Клюба.