Цирк шапіто із взяттям на поруки та збіговисько захисників у справі Мартиненка

Цирк шапіто із взяттям на поруки та збіговисько захисників у справі Мартиненка

Два примітні моменти в справі Мартиненка.

1. Все збіговисько його високопоставлених захисників до яких тільки аргументів на захист не вдається: тут тобі Мартиненко і спонсор Майдану, і ворог Росії, і той, хто не втече. І чому Мартиненко, поки Ахметов не сидить?

Єдине, про що вони уникають розмов, це про суть самої оборудки. Про те, як Мартиненко всунув свою фірму-прокладку в ланцюг постачання державного підприємства. За що і опинився під слідством. Його схема примітивна і дуже поширена в середовищі нашої так званої «еліти».

Подібні оборудки вони не вважають ані ганебними, ані кримінальними. В схожій ситуації на моє питання: «чи ви розумієте, що ви обкрадаєте людей?» один високопоставлений корупціонер з ненавистю кинув: «Я нє ворую! Я зарабативаю!». Бо в їхньому розумінні вкрасти – це отримати бюджетні гроші і зникнути з кінцями. А коли ти роками виймаєш з кишень громадян 25-50% частку суспільних коштів через посередника – то це вже й не крадіжка. Вони це називають «робити бізнес». І привласнені таким чином суспільні кошти сприймають як свої щедрі агентські комісійні. На які вони мають святе право через свій розум, патріотизм, сміливість... І що там ще Мартиненку приписували... Хоча суті це не міняє. І в нормальній країні тягне на тюремний термін.

2. Другий примітний момент – це звісно, участь в цьому «шапіто з взяттям на поруки» міністра інфраструктури Володимира Омеляна.

На мій хлопський розум, вписуватися за когось можна або з ідейних міркувань, або з комерційних. Ідейні міркування в Народному Фронті? В цьому строкатому і, здебільшого, жадібному товаристві – смішно про це говорити. Тим більше, коли йдеться про захист такого «ідеолога» як Мартинеко.

Тому, можливо, причини брати в цьому участь у міністра інфраструтури були комерційні. Йдеться не про платний флеш-моб. А швидше про повернення боргів. Цілком можливо, що до чиновницької запрлатні міністр Омелян міг отримувати додаткові кешеві бонуси з партійної каси НФ. І ось прийшов час повертати борги.

«Тобі була потрібна партія. Тепер партії потрібна твоя репутація». Або «коготок увяз – всєй птічкє пропасть» – як кажуть к.ц.пи.

Можливо, я помиляюсь. Але інших причин, чому Володимир Омелян не послав під три чорти цю ідею з «поруками», просто не знаходжу. Можливо, ти поясниш, Володимире?

Дмитро Гнап