Клан Урбанських — передвиборча скарбничка Порошенка: цигани, наркотики, зброя

Олександр Урбанський — депутат Верховної Ради. Зараз перебуває в президентській фракції БПП, хоча на виборах за мажоритарним округом його висунула політична партія «Сильна Україна», що належить банкіру і вірному соратнику Віктора Януковича — Сергію Тігіпку. Цей банкір-комсомолець, як відомо, очолював національний виборчий штаб «Партії Регіонів».

Останній цікавий перед початком нашої ізмаїльської історії: в парламент вірного регіонала Олександра Урбанського привела перемога на мажоритарному окрузі №143. Центром цього округу є прикордонний Ізмаїл.

Анатолій Урбанський — голова Одеської облради. Як і брат, Анатолій вірний ідеям «життя по-новому» в рядах партії Петра Порошенка. Брати — типові мажори: сини ексміністра транспорту Ігоря Урбанського, який у складні 90-ті створив власне пароплавство, займався перевезеннями ширвжитку на пострадянський ринок.

Пізніше обріс системним транспортним бізнесом і подався в політику — був обраний у Раду під знаменами соціалістів і за їх квотою отримав посаду заступника міністра в уряді Юлії Тимошенко. Ігор Урбанський також один з небагатьох людей, хто офіційно займався перевезеннями та продажем зброї. Хоча до сих пір на слуху «мутні» історії, пов’язані з ім’ям ексміністра. Найгучніший «скандал» пов’язаний із захопленням піратами судна «Фаїна», яке виявилося нафаршироване зброєю, призначеною для продажу воюючим між собою країнам Африки. Справу швидко згорнули — Україна могла потрапити під міжнародні санкції через незадовільну жадібність своїх підприємців-політиків.

Але ті, хто допомагав Урбанському-старшому у справах, пов’язаних з перевезенням та продажем зброї, почали загадково покидати наш світ за доволі дивних обставин. Ексголова «Укрспецекспорту» Валерій Малєєв загинув в автокатастрофі в березні 2002. Через два роки те ж саме сталося з громадянином Австралії іранського походження — Хайдером Сарфразом. Тоді ж вибухнув у власному автомобілі в одній з африканських країн українець Сергій Петров, який ховався від слідства у справі про постачання ракет. Громадянин Росії Олег Орлов через ще два роки в січні був поміщений у психіатричну лікарню в Брно (Чехія), а в лютому цього ж 2006 року відправлений в Україну. Однак після інсульту і у зв’язку з тяжкою нервовою хворобою не зміг давати показання слідству.

У президентської БПП Порошенка просто кишать людьми з мутними біографіями або відтираються їхні мажорні спадкоємці. Але президенту, цілком очевидно, на це начхати: такі персонажі поповнюють партійну казну, підтримують кримінальний «порядок» на місцях, а в обмін на це вони самі та їхні вірні бойові поплічники на місцях отримують повну непорушність від кримінального переслідування. Закономірно, що нащадки Ігоря Урбанського — вірні порошенківці Саша і Толік — пішли по кримінально-політичному шляху, протоптаному батьком.

Адже саме він став засновником клану Урбанських у придунайському регіоні. Урбанський-старший, тоді ще бізнесмен зразка 90-х, в 2002 році заволодів у своє користування «Ізмаїльським судноремонтним механічним заводом». Згодом він був перейменований в ВАТ «Дунайська Судосервісна Компанія», а потім розділений на дві частини: ВАТ «Ізмаїльський річковий порт «Дунайсудосервіс» і ТОВ «Судноремонтне підприємство «Дунайсудосервіс». «Ремонтне», звісно, гучно сказано: завод займався, переважно, «розрізанням» судів на брухт. У 2014 році директором «Дунайсудосервіс» став син ексзаступника міністра — Олександр Урбанський.

Сьогодні ці політичні пройдисвіти, які мають глибоке історичне коріння в одеському регіоні та в Ізмаїлі, підминають під себе наркотики, зброю і кримінал в регіоні. Під крилом клану Урбанських в Ізмаїлі з ромів виросла потужна мережа з торгівлі наркотиками. Високе політичне заступництво гарантує наркодилерам повну безкарність, а близькість кордону робить південне містечко чудовим каналом для наркоторгівлі. Коли-небудь одеський губернатор-дурний, над яким глузувала і сміялася вся область, Міхеїл Саакашвілі ставив тут протитанкові їжаки — готувався зустрічати «танки Путіна» з Придністров’я. Танків так і не дочекалися. Але от близькість «сірої території» Придністров’я та злочинні нахили братів Урбанських — їхнє тяжіння до зброї і наркобізнесу — цілком можуть стати чудовим симбіозом для створення потужного каналу неконтрольованої наркотечії, яка буде набивати кишені сімейного клану і їхнього політичного боса — Петра Порошенка — в Києві.

Як і їхній батько, Анатолій і Олександр Урбанські сповідують принцип «гроші не пахнуть». Місцеві правоохоронці показують дивовижну сліпоту щодо свавілля наркоторговців і їхніх політичних покровителів Урбанських. Як наслідок — ромська наркомафія в Ізмаїлі вже почувається королями і господарями життя. Яскраве свідчення — просочилось в мережу відео з камер відеоспостереження одного з нічних клубів Ізмаїла «Облака»: відвідувачі ромської зовнішності спочатку нахабно відштовхують від входу охоронців клубу, потім заводять криваву бійку, після якої просто починають трощити будівлю.

Місцева поліція зробила вигляд, що інциденту не помітила — відповідальності за розгром клубу ніхто не поніс. А в місті майже відкрито говорять про те, що ромів і поліцію використовують брати Урбанські, щоб страшити представників місцевого бізнесу і вимагати з них «добровільні пожертви». Очевидно, що дивовижну сліпоту виявляє і мер Ізмаїла.

Очевидно, що частина цих «добровільно-примусових пожертв» тече нагору — до Києва і в партійні каси блоку Петра Порошенка. Адже жити по-новому — задоволення недешеве, а от такі «урбанські» на місцевому рівні і допомагають президенту зібрати гроші в партійну скарбничку, і зміцнити дисципліну на місцях до виборів.

«Президентський блок за останні три роки встановив тут контроль за недопущенням інакодумства гірший за інших регіоналів. Це можна назвати патріотизмом за примусом. Брати Урбанські та Андрій Абрамченко тримають регіон у залізних рукавицях і нікого іншого в свій союз підпускати не збираються», — описує ситуацію в прикордонному регіоні блогер Василь Бондаренко.

Андрій Абрамченко, як відомо усім в місті, — вірна «шістка» клану Урбанських: він активно допомагав обом братам пускати пилюку в очі виборцям, будуючи за державний кошт дитячі майданчики і інші «передвиборчі плюшки». Саме Абрамченку приписують співдіяння в перемозі на окрузі під час виборів у Раду Олександра Урбанського, про якого до виборів у місті й слівцем не чули. А згодом самого Абрамченка мало не «вбило» двома гранатами з дистанційним управлінням: братам Урбанським запахло смаженим — хтось замахнувся на їх монопольний статус господарів регіону. Урбанські занепокоїлися через замах на свого мера навіть пожвавіше, ніж обласні підрозділи СБУ та поліції. Пікантності замахові додає факт, що мер депресивного містечка, який отримує субвенції з держбюджету, був «застуканий» замахом у своєму недешевому мерседесі.

Зважаючи на методи братів, у разі крайньої потреби клан Урбанських цілком може використати в своїх цілях підгодованих ромів-наркодилерів як ударну силу проти політичних опонентів або незгодних жити по-новому. Ці ж чорні безкарники стануть інструментом для зведення рахунків з політичними опонентами клану Урбанських і їх політичного патрона Порошенка, а потім — шукай ромів у полі. Таким чином, клан Урбанських вирішує відразу дві задачі: забезпечити переобрання своїх представників на окрузі до всіх рівней представницької влади, а попри це поповнювати партійну казну і набивати власні кишені. Братів Толіка і Сашка Урбанських явно надихає приклад батька: адже Урбанський-старший не гидував допомагати воюючим країнам в Африці ефективніше знищувати один одного за допомогою української зброї — гроші не пахнуть.

Судячи з декларацій, не пахнуть порошенківським злочинцям і їх наркогроші. Саме специфіка бізнесу братів Урбанських пояснює їхню тягу до криптовалют — зовсім не підконтрольний і нерегульований актив. Крипта виявилася казковим винаходом, яке стало на службу української політичної, зброярської та наркомафії: невідомі джерела надходження коштів, тримачі — анонімні, транзакції — закриті для стороннього погляду і будь-якого контролю.

Патологічна жадібність, тупість і безкарність так запаморочили братам-мажорам Урбанським голову, що ці розумники офіційно внесли криптовалютні накопичення в свої декларації. Депутат парламенту Олександр Урбанський задекларував — 5328 одиниць біткоїна, ціна яких на момент декларування склала близько 75 млн. доларів США. А депутат одеської облради Анатолій Урбанський «показав» в офіційній декларації 4256 одиниць біткоїна, що на момент складання документа становило близько 60 млн. доларів США. Понад 50 мільйонів гривень задекларованого братами кеша — дрібниця на кишенькові витрати, а колекція дорогих годинників і автопарк видимих політичних діячів Урбанських — їм під стать, і навіть не варте згадки.

Джерело: ord-ua.com