У Прилуках поховали інструктора, якого застрелили на полігоні

У Прилуках 22 липня в останню путь провели Олега Рекуненка — інструктора, який загинув 16 липня від пострілу курсанта під час стрільб на території навчального центру на Чернігівщині. Як згадують побратими загиблого, він звільнився зі служби через поранення, але через пів року повернувся, щоб навчати військової справи інших.

Колишній командир 31-го окремого стрілецького батальйону Леонід Оніщенко каже, що з Олегом Рекуненком, який мав позивний "Рекрут", вони познайомилися у перші дні повномасштабного вторгнення та пройшли бойовий шлях довжиною в понад два роки.

dqxikeidqxidqrant

Олег Оніщенко. Суспільне Чернігів

"Ми з ним з першого дня – початку формування 31-го ОСБ на Прилуччині. З перших днів. Потім разом з ним були на Сумщині близько року і надалі приформувалися в 118-ту механізовану бригаду. Там з ним проходили службу також рік. Це була моя права рука по особовому складу. Дисциплінований, вимогливий. Дуже чуйна людина. Відповідальна. Мотивована, але, як ми бачимо, війна забирає найкращих. Тяжко побратимів втрачати. Тим паче не в бойовій обстановці".

Військовослужбовець з позивним "Мамонт" ділиться: були поруч з Олегом і на службі, і в житті.

Побратим Олега Рекуненка, військовий з позивним "Мамонт". Суспільне Чернігів

"Він у нас був головним сержантом батальйону, а я був головним сержантом взводу. Ми так здружилися. Обидва в минулому правоохоронці й знайшли спільну мову. Працювали разом. Постійно десь якась дорозвідка вдвох – туди висуваємось. Де будуть групи заходити – ми перші заходимо, потім останні виходимо, щоб ніхто не залишився".

Влітку 2023-го, каже чоловік, їх підрозділ долучився до контрнаступу на Запорізькому напрямку, а у вересні неподалік села Роботине Олег зазнав поранення.

Люди під час прощання з Олегом Рекуненком. Суспільне Чернігів

"Перед тією ніччю я зазнав поранення – ми штурмували посадку. Нас добряче накрили мінометами. Нам добре дісталось, і двох з моїх хлопців, яких вбили, не одразу забрали – не вистачало груп евакуації. Та Олежка вночі пішов спробувати забрати тіла, щоб вони не залишились. Найімовірніше, були під пильною увагою, і йому там добре «накидали» з міномета, і він зазнав поранення в плече".

Далі, пригадує "Мамонт", Олег звільнився зі служби, щоб відновити здоров’я. Та вже через пів року повернувся, щоб навчати військової справи інших.

Військові біля труни з загиблим інструктором. Суспільне Чернігів

"Радилися, як проводити заняття. Як це все краще проводити. Я перебуваю в бойовій частині й у курсі змін, які на полі бою проходять. Він вносив корективи у викладацьку діяльність свою, працюючи з хлопцями, щоб максимально давати їм інформацію, яка їм може бути необхідна. Він хотів працювати. Він горів за армію. Це була його справа. Йому це подобалось".

Востаннє вони спілкувалися через відеозв’язок напередодні його загибелі.

Сергій Смоляр служив з Олегом у навчальному центрі.

Сергій Смоляр. Суспільне Чернігів

"Я з Ніжина, він – з Прилук. Є спільні друзі, спільні хобі. Займалися до війни спільним. Олег фахівець. Був надійним побратимом. Виконавча дисципліна на рівні. Фахівець вогневої справи. Дуже на високому рівні. На жаль, так сталося".

Олега Рекуненка поховали на місцевому кладовищі. У нього залишилася матір.