Навіть слідчі почали сумніватися, що мій син – вбивця Фаріон, – мати В’ячеслава Зінченка

Олена Зінченко розповіла, що нічого підозрілого не помітила у поведінці сина, якого звинувачують у вбивстві мовознавиці Ірини Фаріон, не впізнала вона В’ячеслава і на перших фото ймовірного кілера в панамі, які облетіли соцмережі.

Про це Олена Зінченко повідомила в інтерв’ю «Інформатору».

У справі щодо вбивства відомої української мовознавиці Ірини Фаріон все ще багато загадок і незрозумілого. Слідство каже, що вийшло на слід підозрюваного і навіть розсекретило його ім’я для ЗМІ – це 18-річний В’ячеслав Зінченко. Сам хлопець свою вину у вбивстві заперечує. "Інформатор Україна" додзвонився до матері В’ячеслава – Олени Зінченко. Вона не вірить у те, що її син міг скоїти щось подібне.

Жінка пригадує все, що обговорювали з сином до і після його подорожі до Львова, де він відпочивав. Вона впевнена: її син не скоював цей злочин, і навіть, у слідства, почали з’являтися певні сумніви вже у Дніпрі, згадує Олена Зінченко. Ми поставили їй декілька запитань, щоб прояснити моменти справи.

– Чи вірите ви Нацполіції, яка звинувачує сина у вбивстві Фаріон? Чи можливо, що його просто роблять винним?

– Ні, я не вірю. Його, здається, використовують. Це так. А для чого, я не знаю. Коли тут були слідчі (під час затримання вдома, – Ред.), то, на мою думку, вони також так не вважали.

– Вони були впевнені, що це він?

– Коли приїхали – так. Але після обшуку і допиту були інші відчуття.

– Були відчуття, що вони сумніваються?

– Так. І засідання (суду) це також довело. Син також розповів, що він нікого не вбивав, тому так.

"Він не міг перебувати у Львові три тижні"

– Як Слава пояснює свій візит до Львова? Він дійсно був там?

– Він був там, так. Я дзвонила йому. Я була поряд, у Тернополі. І хотіла зустрітися, але у мене не вийшло. Те, що він був не в Тернополі, а у Львові, я дізналася у телефонній розмові з сином в день мого приїзду в Тернопіль (17 липня).

– Звідки у нього були гроші на поїздку?

– Весь червень місяць він заробляв на поїздку, бо хотів поїхати за свої кошти (він сам мені так сказав). І ще були проблеми з квитками на поїзд. Їх не було, і Славик купував квитки, що повертали, я ж купила квиток на автобус. І в кінці у нього були проблеми з квитками, щоб поїхати назад, то він мав залишитися. Він подзвонив і сказав, що залишиться ще днів на п’ять. Я це пов’язала з тим, що було дуже спекотно тут, в Дніпрі. Тут було десь градусів +38 ...+40, а там і в Тернополі (я ж там також була) було до 30 градусів. І я кажу: таку спеку краще перечекати. Ну, тобто я так думала, що він через спеку і затримався, бо він навіть раніше збирався повертатися.

– А скільки він там пробув у Львові, не згадаєте?

– В цілому, менш як два тижні. Спочатку казали (у ЗМІ, коли розшукували злочинця, – Ред.), що хлопець приходив [до дому Ірини Фаріон] два-три тижні, то це взагалі не про мого сина. Тому що я знаю, що виїхав він в понеділок (8 липня) о 18 годині з Дніпра, а повертався зі Львова у неділю вдень (21 липня). Бо я тут його в Дніпрі возила на процедури. Це також можуть довести. Тобто він був там (у Львові – ред.) менш як два тижні взагалі з поїздками.

– Чи було у В’ячеслава щось підозріле у поведінці протягом останнього часу?

– Ні. Він планував далі розвиватися, вдосконалюватися... Бо я його питала, що ми далі будемо робити. Він сказав, що 10 серпня він піде на курси водіїв. Тобто у нас відбувалися звичайні розмови. Нічого я не помітила. Тобто він казав, що потрібні будуть гроші на це... Щоб я з татом говорила.

Тут я в розмові пропоную, якщо Олені комфортно розмовляти російською, то це не проблема, можемо спілкуватися як зручно, бо я потім перекладу слова. Вона відповіла, що в сім’ї не було проблем через мову спілкування, а В’ячеслав знав українську навіть краще і нерідко виправляв помилки мами в розмові.

– У Дніпро ми приїхали в один день. Тільки він раніше, бо він з поїзда. Я трішки пізніше, бо їхала автобусом. І все як звичайно. Прийняв душ, поїв. Потім там тренування. Тобто нічого підозрілого не було.

Голова МВС Ігор Клименко також підтвердив, що підозрюваний розповів мамі, що він поїхав зовсім в інше місто. "Бо коли ми маму зустріли, то, по-перше, запитали, чи знає вона де був її син. Вона відповіла: це не він", – розповів він.

– А зі Львова він вам телефонував?

– Звичайно, ми розмовляли та зідзвонювалися майже кожен день. І він розповідав, що в нього все добре. Я питала, як він, що там. Він відповідав, що все добре.

"Про Ірину Фаріон Слава ніколи не згадував"

– Він щось вам казав щодо своїх поглядів на Ірину Фаріон, нацизм?

– Щодо Ірини Фаріон, якщо чесно, то я почала дивитися її відео тільки після вбивства. Ну, я сама не знала про те, які погляди у неї були. До того ми зі Славиком цю тему не чіпали, і він ніколи не згадував про Ірину Фаріон. Я знаю, що до мовного питання в нього нормальне відношення. Тобто тут немає такого мотиву.

– Ось так само як ви гарно розмовляєте, так само і він?

– Він набагато краще, бо він навіть мене вчив розмовляти (українською), вказував на мої помилки, виправляв дуже часто. А ось так, щоб знайти у нього помилки, то я не знаходила. Він навіть сміявся з мене, бо каже: ти вчитель, а робиш помилки. Але я в школі розмовляю українською. Але помічаю, що є якісь слова, що не українські. Але нічого страшного.

– А коли ви побачили перші фото підозрюваного у панамі, в окулярах, ви не впізнали в ньому В’ячеслава?

– Спочатку так придивлялася. А потім просто послухала свідків, що там виступали. Вони казали про 2-3 тижні. Це перше, про що я подумала, що не може такого бути. Ну, це я вже потім аналізувала. І коли казали, що зріст 170-180 см, а я знаю, що мій син майже під 190 см. Десь метр вісімдесят п’ять. Тобто це також не про мого сина казали. І також казали про проміжок в 10 см. Тобто знаєте, це такий розбіг великий, але все одно не попадало... І я була впевнена, що це не він.

Бо коли він їхав назад, а я ж також новини дивилася, що вже введений план-перехват. І я до нього дзвонила. Переймалася, бо розуміла, що там можуть всіх хлопців затримувати таких молодих.

– Як він ставився до війни в Україні?

– Він хотів стати військовим. У березні він закінчив курси на оператора БПЛА, тобто хотів і далі йти у штат. Мій чоловік також воює. І він також хотів іти на війну. Він підтримував військових і сам шукав, куди йому піти. Але мій чоловік і деякі знайомі його відмовляли. Йому тільки виповнилося 18, а він уже... хотів добровольцем йти. І він сказав, що після поїздки до Львова вирішить, чи піде він добровольцем, чи не піде.

– Незрозуміло, якщо це В’ячеслав, то звідки у нього зброя? У нього була зброя? Може він десь навчався стріляти, бо вбивця був досвідченим.

– У нього не було зброї. Ні, він на початку війни, коли йому 16 років було, то питав мене, куди можна піти, щоб його взяли в армію. І я йому кажу: та куди, тобі тільки 16 років, ти довчись, бо він був у старших класах. То треба на військового йти вчитись. Ну, зараз принаймні. Він вступив у виш і навчається на журналіста. Але ніколи він стріляти не ходив, у Дніпрі так точно.

Так само у МВС зараз встановлюють місце, де Зінченко міг гіпотетично навчатися стрілецькій справі.