У Києві незрячого ветерана не пустили в метро з собакою-поводирем через «папірець»

У Києві незрячого ветерана не пустили в метро з собакою-поводирем через «папірець»

Ганебна історія про “столицю нерівних можливостей” сталася 17 вересня у столичному метрополітені. Здається, у київської підземки останнім часом геть не складається “комунікація” з собаками, що доводить ситуація з рудим символом Теремків - песиком Мішею. Нині ж ветерана, який втратив зір на фронті, не пустили до метро через супровід собаки-поводиря - ситуація викликала резонанс серед фахівців і стала маркером системної проблеми.

Про це пише Інформатор.

Про інцидент, який стався на станції метро “Героїв Дніпра”, у соцмережах розповіла Ганна Бойкова, що працює в ГО “Собаки-поводирі України”. За її словами, працівники метрополітену не пустили в підземку незрячого ветерана з лабрадором Сімою - сертифікованою собакою-поводирем. Нічого, що людина не бачить, і собака є її очима та запорукою безпеки, нічого, що ветерана з лабрадором супроводжував інструктор-кінолог - вхід заборонили через відсутність “потрібного папірця”.

“Чому? Бо не надали сертифікат метрополітену про проходження курсів саме у них. На гарячій лінії відповідають, що у них немає таких курсів та спеціалістів. Хоча ми не проти отримати цю клятий бюрократичний клаптик паперу! Людина з інвалідністю принижена, квиток втрачений. А на кріслі колісному теж не можна? Це ж такий самий засіб реабілітації!”, - обурюється Бойкова.

Вона наголосила, що це не перший подібний випадок, і зазначила, що в листі від КП “Київський метрополітен” раніше офіційно підтвердили, що людям із собаками-поводирями вхід дозволено. Проте на місцях персонал про це не знає, і це неприйнятно для столиці. Як зазначає Ганна, їхня організація готова провести навчання по супроводу незрячих, у тому числі з власними собаками-поводирями, адже таке ставлення потрібно терміново змінювати.

У коментарях під дописом Ганни перший в Україні незрячий дресувальник собак-поводирів Серій Гаврилюк пояснив правову сторону питання. Він закликав не мовчати, а діяти відповідно до чинного законодавства. Зокрема, посилатися на Правила користування Київським метрополітеном - вони прямо роблять виняток для собак-поводирів. Адже стаття 24 Конституції України та закон “Про засади запобігання та протидії дискримінації” забороняють будь-яке обмеження через інвалідність.

“Жодного “сертифіката від метрополітену” в українському законодавстві не існує. Це вигадка. Досить мати при собі посвідчення інвалідності та ветпаспорт собаки. Якщо трапилась відмова - зафіксувати її на відео, викликати чергового або поліцію, подати скаргу”, - радить він. 

Тобто, вимога щодо папірця із “проходження курсів” є абсолютно незаконною. А проблема не у відсутності законів, а у низькій обізнаності працівників метро. Як зазначив Сергій Гаврилюк, сам він користується підземкою зі своїм собакою Плюшею - і частіше за все без проблем.

Про глибшу суть проблеми говорить і Костянтин Скальський, фахівець, який займається собаками-поводирями. Він вважає, що йдеться не лише про погану підготовку персоналу. Адже формально в Україні є норми закону, які визнають собак-поводирів, але вони не внесені до переліку технічних засобів реабілітації. І тут все просто і сумно: якщо їх внести, постане питання державного забезпечення, тобто, додаткові фінансові труднощі.

На його думку, держава роками уникає прийняття ключових рішень, прикриваючись гаслами про “безбарʼєрність”. А на всі питання є відповідь “Ми працюємо! Ось, бачите, зробили тактильні смужки… що вам ще треба?” Проте рівні можливості - це не тактильна плитка і не лозунги, це концепція.

Скальський закликає до створення галузевої спілки для адвокації прав людей із собаками-помічниками. І пропонує Київському метрополітену провести тренінг для персоналу з залученням представників спільноти незрячих.

“Навіть не знаю, що тут треба робити: плакати чи сміятися. На всю країну - лише дев’ять собак-поводирів. І навіть їм не дають доступу”, - резюмував він.